«Дерево красне корінням, а людина родом»

Мета: виховувати в дітей почуття любові й поваги до своєї родини; зацікавити їx пошуками коріння свого родоводу; дати можливість відчути комфорт i радість від родинного оточення i спілкування; учити взаєморозуміння, взаємодопомоги, усвідомлення своїх обов'язків; закласти в учнів бажання виявляти увагу й повагу до рідних, творити добро, нести красу в дім своїми думками й учинками;                                                                                                                       сприяти розумінні необхідності міцних родинних звязків, важливоситі родинного єднання; формувати відчуття гордості за свою велику українську родину.
Обладнання:ноутбук, записи українських пісень про родину, картки з прислів'ями та приказками на тему родини, аплікація «Квітки допомоги мамі».
Оформления кабінету: фотостенд «Наша родина», стенд із пошуковими учнівськими роботами «Родинне дерево», малюнки дітей «Портрет моєї ciм’ї»

І. Вступне слово вчителя.

Учитель: Добрий день, діти! Добрий день, дорогі rocтi, шановні колеги! Дуже приємно, що ми сьогодні зібралися в нашому теплому родинному колі. Темою спілкування нашої зустрічі є «Щастя і родини».
(Лунає в запису пісня «Родинне коло».)

Учень:  «Родина», «рід» — які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті.
Бо Bci ми з вами — гілочки на дереві
Що вже стоїть віки.
Це — батько, мати, прадід твій i дід.
Учениця: Так, велике дерево-рід, i гілочки на ньому — це ми, тут. Ми швидко ростемо i міцніємо, бо живлять нас соки великої гілки — нашої родини. А родина тим міцніша, чим сильніша в ній дружба.
Учень: Уci дерева-роди — це могутній народ, якого ніколи не здолати, поки він береже своє коріння пам'яттю його й icторією.

ІІ. Хід години спілкування. 

Учитель: Ви, всі діти, цікавились icторією свого роду, розпитували у своїх батьків, бабусь i дідусів про коріння родини (дехто дістався навітъ до четвертого i п'ятого покоління!) i намалювати свої родовідні дерева, які сьогодні представлені тут, на нашій зустрічі. Ви намалювали також портрети своєї родини. Вони цікаві тим, що пройшли через ваше сприйняття, через вашу спостережливість, серце, вони ніби «дихають» вашою любов'ю i ставленням до своєї ciм’ї. .

 Учениця: У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, жаліють. I ми їx також найбільше любимо, бо без них не уявляємо свого життя.

Учень: Батько й мати — найрідніші та найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержали життя. Вони вчать нас людяності, доброти, милосердя, збагачують наш розум, укладають у наші вуста ласкаві слова.

Ø Аудіохвилинка (Прослуховування пісні «Родина, родина, від батька й до сина») 

Учитель: Скажіть, будь ласка, що ви відчули, прослуховуючи пісню, які почуття, думки викликала вона, як ви розумієте її зміст? (Розмірковування учнів.( Відповіді учнів)

Вчитель.    Отже, діти,  ця пісня про родину. А ваша родина  це не тільки тато і мама. Це і бабусі, дідусі та їхні предки. А чи потрібно  людині знати всіх своїх родичі?Слово «дослідникам».

Вчитель. Яке щастя, що є батьківська оселя, де завжди вас люблять і чекають. Але всі родини різні за своїми традиціями, укладом.Тож давайте поговоримо про деякі з них.

Учень.У деяких родинах існує звичай називати, наприклад, хлопчика на честь дідуся , а дівчинку — на честь бабусі. А чи є такі приклади у нашому класі?(Діти розповідають про свої імена)

 Учениця. Надійшла черга звернутись до іще однієї родинної традиції —наслідування професії. Часто буває, що любов до тієї чи іншої професії переходить із покоління в покоління Так створюються династії кравців, лікарів, військових, артистів, учителів, шахтарів, інженерів і багатьох інших спеціальностей. У нашому класі також є родини, де склалися династії

(Ведучі називають родини, де є професійні династії, учні класу

розповідають про те, ким мріють стати в майбутньому. )

Вчитель. Друзі, давайте звернемось до нашої гарної виставки «Зазирни у сімейний альбом». Як ви гадаєте, із якою традицією вона пов'язана .

Учень У кожній сім'ї є фотографії, що надовго залишають пам'ять про дорогих людей, про події у родинному житті.  Традиція ця дуже важлива. Адже коли раптом людям траплялося залишати свої домівки на тривалий час, вони у першу чергу брали із собою лише найцінніші речі та фотознімки рідних. На нашій виставці

представлені фотографії із ваших сімейних альбомів.

(Учні класу розповідають про людей та події, які зображені на

фотографіях. )

Учитель.Існує багато інших чудових родинних традицій: як проводити вільний час та відпустку, як відзначати свята, піклуватися про найстарших і наймолодших у сім'ї,як розподілити обов'язки між усіма членами родини тощо. (Учні діляться своїми сімейними традиціями)

Учениця: Ми до батьків сказати хочем слово,
Сповнене ніжності й любові,
Бо без батьків чого ми в світі варті —
Без маминої ласки i тепла,
Без батьківської строгості i жарту,
Без нашого родинного тепла?
Батько i мати — два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло,
батько i мати у долі дитячій
так необхідні, щоб щастя було!
Учень: Мама — то ніжність, ласка, тепло, а батько — то впевненість, мужність, сміливість.
Учениця: Образи батьків опоетизовані у віршах, oспівані у піснях, у казках i легендах

 Пісня «Мама»   
 
  

Учениця. Так, дійсно. Батько й мати — найдорожчі й найближчі люди. Вони є порадниками, заступниками, вихователями — чуйними, люблячими. 

Родинне тепло, родинні уроки життя — це те, що людина бере із собою в дорослі шляхи. Батько й мати своїм прикладом навчають працювати, творити красу, доброти, відвертості, щирості у взаєминах iз людьми, навчають жити у правді й мирі, у злагоді. Ці поради всотує у себе душа i проносить упродовж усього життя. 

А мама — завжди непокоїтъся за долю своїх дітей, навітъ, коли ті стають дорослими й літніми людьми. 

Учениця: Мама... Це найпрекрасніше слово на землі. Найтепліше. Найсвятіше. Майже всіма мовами світу воно звучить однаково ніжно. У мами найлагідніші руки, вони все вміють. У мами найвірніше i найчуйніше серце — у ньому ніколи не згаса любов. 

I скільки б не було тобі років — 5 чи 50 — тo6i завжди потрібна мама, й ласка, увага, погляд, підтримка. I чим більша твоя любов до мами, тим світліше i радісніше життя. 

Учениця: Мати простежує за нашою життєвою дорогою, намагаючися вчасно застерегти від хибного кроку чи негідного вчинку. Будьмо чуйними й уважними до неї. I якщо іноді вона буває надто сувора, зрозуміймо її правильно: це тому, що вона бажає нам тільки добра. 

Учень: Хто, як не мама, дорогу зirpiє? 

Хто нас на світі ще так пожаліє? 

Не заморозить нам холод віконце, 

Поки є мама — немеркнуче сонце! 

Хлопчик: Підняли мене з колиски 

Ніжні руки мами. 

Берегли від горя-лиха 

Днями і ночами. 

Вчили на землі стояти 

І ходити вчили, 

А коли бувало важко - 

Додавали сили. 

Працьовиті та невтомні, 

Ласкою зігріті. 

Руки мамині для мене 

Найсвятіші в світі.

Ø Робота в групах
Учитель: Давайте попрацюємо у групах. Завдання: ось «Квітки допомоги мамі», на їx пелюстках напишіть, як саме ви допомагаєте мамі, свoї обов'язки в ciм’ї , що робите (червоним кольором) i що, можливо, ще не робите, а бажано було б це робити (синім кольором).
Учитель: Пропоную вам повісити власну «Квітку допомоги мамі» удома на cтіні та час від часу намагатися робити те, що радять пелюстки.

Учень.
Маму називають берегинею роду. Бо вона справді o6epiraє його, леліє, збepiraє для прийдешніх поколінь.

Мудрість матері — то родинна святиня. Завжди прислухайтеся до маминих слів, до її порад, д отримуйтеся правил вашої родини. Пам'ятайте, що недобре слово залишає в душі матері подряпинку на все життя, вибілює коси, розсипає зморшки на чолі. Даруйте мамі радістъ, зігрівайте її своїм теплом, увагою, i коли виростете, ніколи не забувайте про неї.
Крізь дощ, крізь сніги i тумани,
Чи дороги туман обснує,
Приїжджайте частіше до мами,
Повертайтесь в дитинство своє.
Забувайте обов'язок, втому,
Не марнуйте дрібницями дні,
Приїжджайте до рідного дому,
Розвесняйте в нім душі свої.
Там ростуть чорнобривці i м'ята,
Де пройшли ваші дні золоті,
Лиш не можуть там вічними стати
Руки мамині — крила святі.

Учитель: I знов наші щирі зізнання, наші теплі звернення до рідних людей: тепер — до тата.
Учень: Усе в житті міняється i в'яне,
Усе мина, відходить назавжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів'яне,
Лиш татові слова зi мною назавжди.
Усе, що є в житті — то долі повеління,
А все, що є в мені — то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння i удача,
I розум, батьку мій, — це твоя добра вдача.

Ø Вправа «Татова хвилинка»
Учитель: Послухайте казку про мyдpi поради батька.
(Читання ланцюжком російської народної казки «Мудрий батько».
«Чи так воно було, не знаю, а як чув, так i розповідаю. Був co6i один селянин. I мав він сина. Коли хлопець виpic i почав допомагати в господарстві, батько й каже:
- Дивлюся на тебе i бачу, беручкий ти до вcix справ. Час минає, молодь росте, старе старіє. Незабаром змужнієш, оженишся i сам станеш на господарство. От i запам'ятай мої слова.
Живи так, щоб у кожній селі був у тебе свій дім. I нехай у тебе щодня будуть нові чоботи. I живи так, щоб люди тo6i кланялися. I завжди будеш справжнім хазяїном.
Подивувався син на такі слова, та й питає:
- Не можу збагнути: xi6a можливо звести в кожному селі будинок? I як можна справляти щодня нові чоботи? Та й як мені жити, щоб люди мені вклонялися?
Усміхнувся батько, та й каже:
- Не тужи, синку. Мою пораду легко виконати. Захочеш у кожному селі бути як удома, май у кожному селі вірного, надійного друга, i буде в тебе там своя оселя. А щоб були у тебе щодня нові чоботи, треба з вечора добре помити та почистити свої чоботи, ніколи цього не забувай, от i будуть вони наступного дня як нові. Ну, а щоб люди тобі першому вклонялися, вставай раніше за вcix, виходь на роботу першим, тоді вci, хто пізніше тебе вийде, вітатимуться з тобою й уклонятимуться. Як бачиш, у моєму наказі немає нічого складного.
Коли прийшов час i син сам почав господарювати, він зважив на поради батька i жив добре».
Учень.. Так, батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість i вимогливість, батькова людяність i стриманість ведуть дитину по життю впевнено i терпляче.

Здавна вважається, що батько — це захисник, годувальник. Батькове слово — закон. Як скаже батько, так i буде, бо він — голова cім’ї, зразок для своїх дітей.

Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною i справедливою, щоб був мудрий i мужній, але щоб водночас відчувати його доброту i лагідність. Поділіться своїми думками про тата.

Учитель: Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили їx. Бо по-справжньому любити їx — означає ириносити в дім мир i спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів.
Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість I лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. I залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітъми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережітъ здоров'я своїх батьків. Пам'ятайте, що ранню старість i хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживания, тривоги, прикрощі.
Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.
Учениця: Цінуйте завжди маму й тата,
Вони зростили вас із немовляти,
Встигайте добре слово їм сказати,
Допоки ви живете в рідній хаті.
Коли ж зміцніють вaшi крила, соколята,
Відчуєте ви силу, щоб лігати, —
Не забувайте маму й тата,
Ixнix порад, добром багатих!

Вчитель.Добрі та мудрі поради дають вам також ваші  бабусі та дідусі. Іхній життєвий досвід та доброта  допомагають завжди вам.
Ø Робота з прислів’ями (Гра «Збери прислів'я»)
Учитель: Родина, родинні стосунки, виховна роль родини — усе це покладено в основу багатьох наших українських народних прислів'їв та приказок.
Давайте знову зберемось у групи i з двох половинок складемо приказки та прислів'я про родину.
(Роздаються картки.)
1. Шануй батька й неньку — буде тo6i скрізь гладенько.
2. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець,
3. Яке дерево — такі й квіти, які батьки — такі й  діти.
4. Яка сім'я — такий i я.
5. Який дуб — такий тин, який батько — такий син.
6. Який кущ — така й калина, яка мати — така й дитина.
7. Мати одною рукою б'є, а другою гладить.
8. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів — батька.
9. Добре дитяті, коли добрі батько й мати, коли в xaті лад.
10. При сонці тепло, при матері добре.
11. До людей по розум, до матері по серце.
12. У сокола i діти — соколята.
ІІІ. Підсумок години спілкування.
Учитель: Родина зігріває вас маминою піснею, батьковим напуттям, дідусевими казками, бабусиними вишиванками, незрадливістю рідного слова. Тож i ви, діти, говоріть до своїх рідних тільки добрі, теплі слова, робіть тільки добрі справи.
Учениця: Слово чарівне! Яка в ньому сила!
Скажеш з любов'ю — i paдість росте!
Слово чарівне народжує крила —
Ви не забудьте школи про те!
Учень: Донечко, синку, сестрице, братусю, —
Дружна, велика, весела сім’я!
Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, —
Мій o6epiг i родина моя!
(Н.Красоткіна)

Танець

                

Учениця: Але родина — це не тільки родичі Це i наш клас, i школа.
Учень: Родина — це i весь наш український народ, наша велика Батьківщина.
Учениця: В шасливі i важкі години —
Куди б нам не стелився шлях —
Не гасне вогнище родинне
В людських запалених серцях.
Учень: На світі білому єдине,
Як i Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша i сім'я.
Учениця. Мій отчий дім
Ти дав усе мені.
Моя Вкраїно, піснею багата,
Як та любов, яку дарує мати.

Учитель. Бажаю всім вам щастя, здоров'я, злагоди у родинах! Сподіваюся, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щирість i взаєморозуміння, а у великій всенародній родині — мир.

СКАЧАТЬ