Година спілкування  

Пам»ятаймо минуле заради майбутнього

Учень

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

Учень

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

Учень

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Учень

Вже весни не вперше травою прикрили

Відмітин війни навіть цятки малі.

Лиш братські могили, лиш братські могили

Болять ніби рани на рідній землі

Учень

Я часто йду до пам’ятника Слави,

Що завжди в світлі Вічного вогню

Над горами піднявсь в височину

Він стрункістю і гордістю постави.

Учень

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

1-ий ведучий:

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Перегляд презентації «Велика Вітчизняна війна»

Учень

Ніхто не забутий; на попіл

Ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять в людей і живуть матері,

Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Учень

У тиші урочистій до Пам'яті йдем,

Що в серці відлунює грізно.

У святому мовчанні над вічним вогнем

Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаєм своїм.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

2-ий ведучий

Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Неможливо позбутися нав'язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв.

   Виступи учнів з матеріалами пошукової роботи на тему

 «Доля моєї родини у роки Великої Вітчизняної війни»

 

Учень

Нашу пам'ять обпалює вічний вогонь,

Де граніти і зелені повінь,

До священного чистого світла його

В день висни ми приходим на сповідь.

Учень

Удень і вночі з гранітних плит

Зорять безсмертні прізвища у світ,

І кожне ятрить незагоєну рану,

І тисячі людей мовчазно йдуть

Віддати їм свою любов і шану.

     Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів, однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони - святиня нашої пам'яті.

Прегляд відеофільму «День Перемоги»

Учень

До обеліска я в задумі стану,

До розуміння всього  на путі.

Скажу «спасибі» тихо ветерану,

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти його дороги -

І  бойовий, і босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги

Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитися всім низько,

Усім хто не прийшов з війни!

Учень:

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше там розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, нажаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам'ять вшанувати мовчанням.

Хвилина мовчання.

Учень:

Кривавим сном одмучила війна.

Літа зарубцювали давні рани…

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани

В атаки йшли вони не ради нагород,

Поранені страждали в медсанбатах,

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

1-ий ведучий

На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум'я вічного вогнища, вічна пам'ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою. Пожертвували своїм життям заради життя на землі.

2-ий ведучий

Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути.

Нехай панує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто…

Гімн України

СКАЧАТЬ